Наше рідне українське село, де б воно не було - на заході, чи сході, а може в Центальній Україні, це те місце, де живе душа народу. Де не зіпсуті надсучасними технологіями, урбанізаєю і іншими “благами” цивілізації, живуть прості і привітні люди. Саме село породило таке унікальне явище, як українська вишивка, а наші вишиванки такі тепер популярні, і не тільки в Україні. Саме село породило самобутніх , тепер знаменитих на весь світ художниць Марію Приймаченко та Катерину Білокур.Багато ще чого. Та чи може бути інакше, бо де ще є такі лани пшениці, жовтогарячі соняшники, синє-синє небо, верби над ставками, солов”ї під ранок, чорнобривці у садку в матусі чи бабусі?.. Сам Бог витає над селом - краще не скажеш!
Раніше життя на селі «бурлило», зокрема і культурне. Згадайте, звідки черпали мотиви для своїх «бестселлерів» Іван Нечуй-Левицький, Тарас Шевченко, Іван Франко та решта українських класиків ХVII-ХІХ століття.
Сьогодні українське село хоч і перебуває у занепаді, але зберегло первинну самобутність, грайливу недоторканість та романтику. Його пейзажі та мотиви досі здатні надихати далеких від села урбанізованих людей.
